Я познайомився з Володею ще у п’ятому класі. Ми обидва тоді вперше прийшли на тренування до дитячої спортивної школи. Це був час, коли такі заклади ще не мали пафосної назви «олімпійський резерв» — просто школа, де діти ганяли м’яча на радість собі та тренеру.
Володя одразу вирізнявся серед інших. Його родина, як і сотні подібних, приїхала до нас ще у п’ятдесяті. Він був типовим представником тієї хвилі переселенців — з глибинки російських областей. Ми дружили роками: спершу на шкільних перервах, а потім уже дорослими — щонеділі зустрічались на майданчику і грали у футбол.
Якось під час гри Володя розповів кумедну і водночас показову історію. Їздив він нещодавно у село, звідки походять його батьки — десь у рязанській чи саратовській глушині. Приїхав туди пізно, відсвяткував з родичами, а зранку, похмелившись, рушив до місцевої крамниці.
Ще не дійшовши, почув дикий галас: матюки, лайка, крики — усе це линуло з-за дверей магазину. Подумав, що там бійка, і зупинився. Але крики не стихали, і бажання освіжитися взяло гору. Володя таки зайшов — і виявилося, що жодної бійки немає. Люди просто спілкувалися… У них це так заведено — гучно, з обсценною лексикою, ніби вічно на межі конфлікту.
Слід зауважити, що й мова самого Володі, особливо у футбольному запалі, була далеко не зразком вихованості. Але навіть він був шокований тією «розмовою». Якщо для нього, кремезного і не чужого доброго слівця, такий стиль видався загрозливим, то уявіть, що це було насправді.
Після цієї поїздки Володя повернувся з чітким відчуттям: він не такий. Він українець. І не лише за місцем проживання, а й за внутрішнім відчуттям, мовою, культурою спілкування. Цей висновок він зробив не з книжок і лекцій, а з власного досвіду. На той момент він уже був одружений з молодшою сестрою моєї шкільної подруги — цілком інтегрований у наше середовище, яке з роками стало його власним.
Отака проста й водночас показова історія про самоусвідомлення, що не потребує гучних декларацій. Іноді вистачає одного ранку в чужому селі, аби остаточно зрозуміти, хто ти є насправді.
Залишити коментар