У різних громадах Рівненської області попрощалися з п’ятьма військовими, які загинули, боронячи Україну. Серед полеглих героїв — воїни з Рівного, Сарненщини та Локницької громади.
Сергій Козачук — ветеран, який не полишив фронту
Сергій Козачук (1971–2024) із Рівного був одним із тих, хто добровільно повернувся до армії у перші дні повномасштабного вторгнення. Його шлях починався ще зі строкової служби в Німеччині, згодом — участь у АТО, а після 24 лютого 2022 року він знову взяв до рук зброю. Навіть після поранень Сергій продовжував служити.
“Він завжди був із нами, тримався до останнього. Справжній побратим і людина з великим серцем”, — кажуть про нього бойові товариші.
Сергій загинув 8 травня 2024 року на Покровському напрямку. Його тіло вдалося ідентифікувати лише завдяки ДНК-експертизі. Поховали Героя на кладовищі «Новий двір» у Рівному. У Сергія залишилися мати, дружина, діти та сестра.
Гіркі втрати Сарненщини
Одразу троє полеглих воїнів — родом із Сарненського району. Вони віддали життя на різних напрямках фронту, кожен — у трагічних обставинах.
- Василь Кукла, 30 років, боєць 425-го окремого штурмового полку «Скала», загинув 25 травня 2025 року на Сумщині. Захищав територіальну цілісність держави до останнього подиху.
- Олександр Різанович, 1977 року народження, із села Вербівка. Воював на Донеччині. Понад пів року його вважали зниклим безвісти, однак у травні 2025-го факт загибелі був підтверджений офіційно.
- Руслан Котяш, 1985 року народження, із села Залужжя. Служив сапером. Загинув ще 28 січня 2025 року в зоні бойових дій, рятуючи інших.
Олександр Янцевич — юний воїн з Кутина
24-річний Олександр Янцевич із села Кутин, Локницької громади, загинув на передовій. Він був одним із тих, хто без вагань став на захист Батьківщини. Залишив по собі невтішних батьків та братів.
Уся Рівненщина низько схилила голови перед полеглими. Вони залишаться у пам’яті своїх громад, як символи мужності, відваги та незламності.
Залишити коментар