Старший сержант Ігор із Костополя, знаний серед побратимів за позивним «Скаут», знову на фронті — тепер не сам, а разом зі старшим сином. Після служби в АТО, заробітків за кордоном і першого дня великої війни, Ігор повернувся до лав захисників. У 59 батальйоні 104-ї бригади він відповідає за тилове забезпечення, а його син нині воює на Херсонському напрямку.
Війна, що триває роками
Позивний «Скаут» Ігор отримав ще в часи АТО — у 24-й бригаді, де служив із 2015 по 2017 рік у шостій хвилі мобілізації. Каже, що назва пов’язана з його довоєнною пристрастю до туризму і гір.
Після демобілізації чоловік виїхав на заробітки за кордон, але у 2022-му — вже в перший день — став у стрій. Наступного дня приєднався до тероборони, а невдовзі — до 104-ї бригади. Відтоді — служба без перепочинку: Очеретине, Торецький напрямок, Гродівка, Запоріжжя, Куп’янськ, Миколаїв, Суми — перелік фронтових маршрутів, які пройшов батальйон, а разом з ним і «Скаут».
Тил на плечах
Старший сержант відповідає за все: спорядження, одяг, харчі, техніку, польові бані. Працює майже сам, без штатної допомоги, як часто буває у реаліях української армії.
«Людей не вистачає, а все треба зробити — це найважче», — каже Ігор.
Сім’я на війні
Ігор — батько трьох дітей. Старший син Олексій воює на півдні, на передовій. Середній син працює, має бронь. Донька ще школярка, живе з мамою. Зі старшим сином тримають зв’язок постійно, хоча й короткими повідомленнями.
«Пишу через день. Якщо відповідь є — значить, усе гаразд. Але йому теж важко», — ділиться сержант.
Війна, що змінилася
Ігор відзначає — нинішня війна вже не така, як у 2015-му. Молоді воїни, з якими служить, мислять інакше, бачать поле бою як систему, де ключову роль відіграють технології, а не лише фізична сила.
«Це вже інша війна — дронова. Молодь знає, як воювати. Але треба, щоб їм дали інструмент».
Життя після перемоги
Попри війну, в Ігоря є проста і водночас потужна мрія — мати власне житло. Не залежати від влади, тарифів чи чиновницьких рішень. Він мешкає в багатоповерхівці, бачить, як у тилу стрімко зростають ціни — й це болить.
«Ми воюємо, а вдома — ніби не помічають, що війна ще триває».
Що тримає на позиції
Головне, що мотивує залишатися на службі, — це колектив. «Скаут» каже: хлопці бойові, досвідчені, і він відчуває, що потрібен їм. Попри втому, бажання побачити рідних і повернутися до мирного життя — лишається.
Прямо й по-воєнному
Ігор не приховує емоцій. Каже, як є — важко, багато чого армія досі купує самотужки. А щоб змінились умови, потрібна більша відповідальність тих, хто при владі.
«Не шкодую, що пішов. Але хай би депутати своїх синів сюди поставили. Тоді й дрони, й техніка, й усе було б».
Висновок, який не потребує коментарів
«Терпіння, натхнення і холодного серця з гарячою кров’ю. Ворог має бути знищений. От і все!»
Приєднуйся до команди сильних. Зв’яжися з рекрутером батальйону, аби дізнатися більше:
- 068-228-11-94
- 099-018-85-59
- 093-503-09-40
Залишити коментар