У міському будинку культури Рівного 14 листопада презентували фотовиставку “Мої 50х70” Анатолія Похилюка, де об’єднали близько сотні світлин автора. До експозиції увійшли як нові роботи, так і знімки з особистого архіву, що фіксують спортивні події та повсякденні моменти міста різних періодів.
Добір матеріалів для показу здійснювали разом з колегами-фотохудожниками. Сам автор під час відкриття підкреслив, що виставка стала своєрідною віхою одразу двох його ювілеїв – 70 років життя та 50 років професійного шляху у фотографії.
“Ця виставка про фотографії в житті або про життя у фотографії. У вересні мені було 70 років, а 50 – це творчий ювілей, коли почав професійно займатися фотографією”, – зазначив Анатолій Похилюк.
Серед розповіді про виставку автор виокремив ключові принципи своєї роботи: у портретній зйомці, за його словами, найважливіше встигнути схопити емоцію – від радості до смутку. Пейзажі ж вимагають іншого підходу, адже тут важливо передати атмосферу та стан місця. Особливо складною Похилюк називає зйомку спідвею, де динаміка і непередбачуваність змушують фотографа діяти в долю секунди.
“Така зйомка цікава у русі. Тут треба бути в потрібному місці й натиснути кнопку в потрібний момент”, – пояснив він.
Про роботу митця висловився і керівник “Рівненського міського спортивно-технічного клубу” Сергій Головня, який наголосив на активному використанні знімків Похилюка у діяльності клубу. Він вважає його одним з найкращих фотографів спідвею і звертає увагу на вміння автора точно схоплювати важливі миті як на треку, так і поза ним.
“Він живий, реальний, художній, різний і динамічний, і правдивий, і художній. Все залежить від того, яку саму ціль собі поставить і фотограф. Він дуже гарно фотографує, ловить миті і в їзді спортсменів, і в закритому парку. На жаль, коли падіння відбувається, спортсмени цього не люблять, але й це також є частина роботи, частина цього спорту”, – зазначив він.
Похилюк також розповідає, що поєднання роботи фельдшера на швидкій із заняттям фотографією не перетинається, адже під час викликів він знімків не робить – професійні обов’язки цього не дозволяють. Після зміни фотографія для нього стає способом відновлення та, як він каже, “очищення матриці”.
Серед оцінок творчості автора прозвучала і думка головної лікарки Рівненської станції екстреної медичної допомоги Ірини Полюхович, яка відзначила його здатність знаходити у кадрі моменти, непомітні для інших, а також наголосила на дотриманні ним конфіденційності під час роботи фельдшера.
“Я пишаюся, що я знайома з ним, що я взагалі його знаю, живу в його епоху і працюю з ним. Я вражена правдивістю фото, він вміє підловити якийсь такий момент, який ніхто з нас не бачить. Роботу він не фотографує, там присутній такий елемент конфіденційності”, – поділилася Ірина Полюхович.
Залишити коментар