Попри поширену думку, що зимові опади не мають запаху, дослідження свідчать про інше: під час снігопаду в повітрі справді може з’являтися характерний аромат. Ідея про те, що людина здатна відчути запах снігу, раніше здавалася радше поетичним образом, але нинішні наукові дані доводять, що подібні враження не такі вже й фантастичні.
У 1960-х роках дослідники з Австралії запровадили термін “петрикор”: так вони описали теплий і землистий аромат, який виникає після дощу. Цей запах формується через кілька чинників. Найвагоміший з них – бактерії у ґрунті, що під час контакту з дощовою водою виділяють геосмін. Одночасно повітря прогрівається і насичується вологою, що допомагає молекулам швидше поширюватися. Окремо люди можуть передчувати грозу через запах озону – газу з легким металевим присмаком, який підсилюється потоками повітря, що зносять його вниз під час наростання негоди.
За аналогією з дощем деякі фахівці вважають, що й сніг може мати свій відтінок аромату. У коментарі The Washington Post, оприлюдненому у 2022 році, професор клінічної нейробіології Йоган Лундстрем із Центру хімічних почуттів Монелла пояснив, що сніжинки під час руху в повітрі вбирають леткі сполуки з навколишнього середовища. Поступово їх концентрація збільшується, і запах стає виразнішим. Науковець також відзначав: опади у великих містах можуть пахнути інакше, ніж сніг у віддалених північних районах, адже дослідження доводять здатність снігу поглинати органічні забруднювачі та аерозолі, зокрема ті, що потрапляють у повітря від транспорту.
Існує й інше тлумачення цього явища. За холодної погоди кількість запахів у повітрі різко спадає, бо рослини та мікроорганізми майже не виділяють сполук, а саме повітря стає сухішим і менш «живим». У таких умовах будь-які аромати ледве поширюються. Тому те, що сприймається як «запах снігу», може бути лише відчуттям простору, де навколишні запахи зведені майже нанівець. Через це зимове повітря в гірських районах часто здається особливо чистим і різким.
Серед інших наукових тем раніше згадувалося пояснення, чому небо на Землі блакитне, а в космосі залишається чорним. Ще у 1870-х роках англійський дослідник лорд Релей зробив перший крок до розуміння цього явища. Також повідомлялося про незвичне наукове відкриття, пов’язане з жирафами: дослідники припустили, що видовження ніг у цих тварин з’явилося раніше, ніж формування довгих ший. У матеріалах зазначалося, що серцю жирафа потрібно близько 16% енергії спокою, аби прокачати кров до мозку, і без довгих ніг такий показник зріс би до 21%, що, на думку вчених, могло б зробити життя тварини надмірно енерговитратним.
Залишити коментар