У тропічному регіоні на півночі Південної Америки науковці отримали нові докази того, як рано й наскільки вражаючих розмірів доросли перші анаконди. Масивні хребці змій, знайдені на стоянці Урумако у Венесуелі, проливають світло на еволюцію однієї з найпотужніших рептилій планети.
Урумако вже давно вважають одним із найважливіших місць для дослідження давніх тропічних екосистем. Тут, у спекотному та вологому середовищі, де рештки зазвичай швидко розкладаються, з невідомих причин збереглася велика кількість скам’янілостей. Саме тут були знайдені одні з найдавніших представників анаконд.
Нові дані про ранні анаконди
Міжнародна група дослідників під керівництвом науковців Кембриджського університету проаналізувала 183 скам’янілих хребця, що належали щонайменше 32 особинам. Результати виявилися несподіваними: максимального розміру ці змії досягли близько 12,4 мільйона років тому – у середині міоцену, невдовзі після своєї появи в регіоні.
Керівник дослідження Альфонсо Рохас зізнався, що команда очікувала протилежного результату. За його словами, попередні гіпотези припускали, що анаконди минулого могли бути значно більшими за сучасних представників.
“Це несподіваний результат, оскільки ми очікували, що стародавні анаконди будуть завдовжки сім або вісім метрів. Але у нас немає жодних свідчень існування більших змій у міоцені, коли глобальні температури були вищими”, – зазначив він.
Дослідники припускають, що розміри змій стабілізувалися дуже рано та більше не змінювалися протягом мільйонів років.
Екосистема гігантів
Середньоміоценові болота й річки півночі Південної Америки були домівкою для низки гігантських рептилій. Разом з анакондами регіон заселяли:
- кайман Purussaurus, що сягав понад 12 метрів
- черепаха Stupendemys завдовжки до 3,2 метра
Проте якщо інші гігантські види вимерли, поступившись місцем дрібнішим родичам у пліоцені, анаконди зберегли свою масивність до наших днів. Науковці вважають, що цьому могли сприяти теплий клімат міоцену й багата здобич у водно-болотних угіддях. Але чому змії не зменшилися з часом – питання, яке поки що залишається без відповіді.
Що ще може розповісти Урумако
Оскільки літопис скам’янілостей змій зазвичай украй фрагментарний, будь-які нові знахідки мають виняткове значення для реконструкції їхньої еволюції. Дослідники вважають, що подальші відкриття – особливо з перехідних періодів – допоможуть точніше зрозуміти, як формувалася ця група і чому вона зберегла гігантизм.
Науковці сподіваються, що багаті на рештки шари Урумако й надалі дозволятимуть відтворювати історію давніх екосистем, у яких панували одні з найбільших змій, що коли-небудь існували.
Залишити коментар