Під крижаними шельфами Антарктиди діють сили, які здатні змінити карту узбереж світу.
Вчені вперше детально зафіксували, як підводні вихори за лічені години й дні підточують два ключові льодовики, серед яких і так званий льодовик Судного дня.
Йдеться про льодовики Пайн-Айленд і Туейтса – масиви льоду, що відіграють критичну роль у стабільності антарктичного крижаного щита.
Нове дослідження показало: океанічні процеси можуть бути значно агресивнішими, ніж вважалося раніше.
Що з’ясували вчені
У центрі уваги дослідників – субмезомасштабні підводні “шторми”.
Це швидкоплинні океанічні вихори, які виникають на межі теплої та холодної води і стрімко закручуються у відкритому океані.
Автор дослідження, науковий співробітник НАСА Маттіа Пойнеллі, пояснює їхню природу простою аналогією:
“Уявіть собі ці вихори як маленькі водяні завихрення, які дуже швидко обертаються, начебто ви розмішуєте воду в чашці.”
Втім, у реальності ці “завихрення” мають зовсім не чашкові масштаби.
В океані вони можуть простягатися до 10 км, рухатися під крижаними шельфами й опинятися затиснутими між шорсткою основою льоду та морським дном.
Саме там відбувається ключовий процес.
Вихори підтягують теплішу воду з глибин океану, і коли вона “вдаряється” об лід, танення різко посилюється.
Для аналізу цього впливу науковці поєднали комп’ютерне моделювання з реальними даними океанографічних приладів.
Результат виявився тривожним.
- короткочасні підводні процеси спричинили близько 20% танення двох льодовиків за дев’ять місяців;
- точний внесок окремо взятих штормів важко відокремити через їхню хаотичність;
- вплив цих явищ особливо відчутний у короткі проміжки часу.
Маттіа Пойнеллі визнає складність оцінок:
“Визначити точний внесок одних тільки штормів складно через їхню хаотичну природу, але, схоже, ці події відіграють велику роль у короткі проміжки часу.”
Ще одна проблема “штормів”
Окрім прямого танення, дослідження зафіксувало небезпечний механізм самопосилення.
Чо́м більше лід руйнується, тим більше холодної прісної води потрапляє в океан.
Ця вода змішується з теплішою та солонішою, створюючи додаткову турбулентність.
А вона, своєю чергою, ще сильніше прискорює танення льоду.
Авторка дослідження Ліа Сігельман з Інституту океанографії Скріппса застерігає:
“Ця позитивна петля зворотного зв’язку може посилитися в умовах потепління клімату.”
Наслідки підводних “штормів”
Ставки надзвичайно високі.
Шельфові льодовики стримують рух льодовиків у бік океану, виконуючи роль природних бар’єрів.
Один лише льодовик Туейтса містить достатньо води, щоб підняти рівень Світового океану більш ніж на 60 см.
Але його значення цим не обмежується.
Туейтс діє як своєрідна “пробка”, що утримує значну частину антарктичного крижаного щита.
Його обвалення потенційно здатне спричинити підвищення рівня моря приблизно на 3 м.
І все це може починатися з невидимих з поверхні підводних штормів.
Швидких. Хаотичних. Руйнiвних.
Залишити коментар