Мoaї “ходять”: вчені розкрили таємницю статуй острова Пасхи

На далекому острові Пасхи в Тихому океані понад 800 гігантських кам’яних фігур століттями дивують світ. Вчені довгий час намагалися зрозуміти, як стародавні полінезійці переміщали ці велетні по острову.

Факти про моаї

Більшість статуй виготовлені з вулканічного туфу, легко оброблюваного каменю, у період з 1250 до 1500 років. Середня висота фігур становить 3–5 метрів, вага – 10–14 тонн. Найменші – близько 5 тонн, найбільші – понад 74 тонни та заввишки більше 10 метрів.

Науковці зазначають: близько 500 статуй переміщали на відстані 16–18 кілометрів, подолавши нерівний рельєф острова. Деякі фігури й досі залишилися в каменоломнях.

Експеримент, що змінив уявлення

Ще у 2013 році професор Карл Ліпо з Бінгемтонського університету разом із колегами запропонував теорію “ходячих” моаї. У жовтні 2025 року вчені провели експеримент, який підтвердив їхню гіпотезу.

Статуї можуть рухатися вперед під час розгойдування з боку в бік завдяки D-подібній основі та нахилу голови.

Для досліду створили 3D-модель та реальну копію статуї вагою 4,35 тонни. 18 осіб за 40 хвилин змогли пересунути її на 100 метрів, розгойдувавши мотузки.

Вчені назвали це “надзвичайно переконливим доказом того, що моаї переміщалися пішки”. Крім того, експеримент узгоджується з усними переказами острова Пасхи про “оживання” статуй.

Духовне значення моаї

Фігури були духовними символами, які уособлювали духів предків або вождів, наділених особливою силою – mana. Вважалося, що вона захищає громаду та впливає на врожай.

• Статуї “оживали” у вигляді духів-захисників.
• Очі могли “бачити” світ живих і вставлялися лише на встановлених на платформах аху фігурах.
• Деякі статуї мали великі червоні “капелюхи” пукао, що символізували особливу силу.

Статуї встановлювали обличчям углиб острова, спостерігаючи за людьми. На монументах є різні знаки, які, можливо, були робочими мітками або символами вірувань. Стародавні могли припинити створення величезних фігур через зміну релігійних уявлень.

Нині дослідники вважають, що поєднання майстерності каменярів, знання матеріалу та системи доріг дозволяло “оживати” цим гігантам і виконувати роль охоронців острова.