Кульові зоряні скупчення десятиліттями вважали майже недоторканними свідками народження Чумацького Шляху. Але нові спостереження показують: навіть ці космічні «скам’янілості» не витримують сили власної галактики.
Астрономи зафіксували, що одне з найдавніших таких утворень – NGC 6569 – просто зараз втрачає свої зорі. Гравітація Чумацького Шляху поступово вириває їх і переносить до центрального потовщення галактики.
Йдеться про скупчення віком близько 13 мільярдів років. Воно розташоване приблизно за 35,5 тисячі світлових років від Землі, глибоко всередині галактичного балджа – регіону з надзвичайно щільним зоряним населенням.
Колись ці структури вважали майже незмінними. Тепер це припущення більше не працює.
NGC 6569 є масивним об’єктом – його маса сягає близько 230 тисяч мас Сонця. До того ж зорі цього скупчення містять більше важких елементів, ніж у багатьох інших кульових системах. Але навіть така «вага» не рятує його від припливного руйнування.
Науковці провели перше широкопольове спектроскопічне дослідження середньої роздільної здатності саме для цього об’єкта. Воно охопило як саме скупчення, так і простір навколо нього.
“Ми провели перше широкопольове спектроскопічне дослідження середньої роздільної здатності для NGC 6569. Наші результати свідчать, що це скупчення активно втрачає зорі внаслідок припливного руйнування”, – зазначають автори роботи.
Дослідження у балджі завжди складні. Щільність зір тут настільки висока, що відокремити членів скупчення від випадкових польових об’єктів надзвичайно важко.
Щоб розв’язати цю проблему, команда використала Англо-австралійський телескоп у межах проєкту Milky Way Bulge Extra-Tidal Star Survey (MWBest). Мета огляду – простежити, як кульові скупчення руйнуються поблизу центру галактики.
Астрономи отримали спектри для 303 зір у NGC 6569 та довкола нього. Поєднавши хімічні дані зі швидкостями руху і точними вимірюваннями власних переміщень, вони змогли визначити зорі, які вже залишають скупчення.
Результат виявився промовистим.
За межами основного тіла NGC 6569 дослідники знайшли 40 зір на відстанях від 7 до 30 кутових хвилин від центру. Усі вони мають ті самі хімічні та кінематичні характеристики, що й саме скупчення.
Ці об’єкти трактують як справжні припливні уламки – зорі, вирвані гравітаційними силами Чумацького Шляху. П’ять із них, імовірно, формують слабке гало з уламків навколо NGC 6569.
Більше того, аналіз показав: близько 35% зір у найближчому оточенні рухаються так само, як і скупчення. Фактично NGC 6569 рухається крізь власний шлейф із раніше втраченої матерії.
За оцінками дослідників, скупчення втрачає масу зі швидкістю, еквівалентною одній – півтори масам Сонця на мільйон років. У масштабі мільярда років це становить приблизно 5,6% його загальної маси.
Навіщо астрономам це відкриття
Отримані дані допомагають закрити давній розрив між теорією та спостереженнями. Моделі давно передбачали, що кульові скупчення поблизу центру галактики мають активно втрачати масу. Але прямих доказів цього процесу в балджі майже не було.
У галактичному гало приблизно чверть кульових скупчень мають припливні хвости. У центральному регіоні такі структури майже невидимі через пил і зоряну тісняву. Це дослідження показує: припливне руйнування в балджі не лише можливе – воно триває просто зараз.
Результати також вказують, що такі об’єкти, як NGC 6569, беруть активну участь у формуванні центрального потовщення Чумацького Шляху, поступово «передаючи» йому свої зорі.
Водночас автори підкреслюють: припущення, що скупчення рухається крізь «трубу» власних уламків, залишається гіпотезою і потребує перевірки за допомогою детальних N-body симуляцій тривалої еволюції.
У майбутньому команда планує застосувати цей хіміко-динамічний підхід до інших кульових скупчень у балджі. Це має допомогти оцінити, скільки таких систем поступово розчиняються і яку частку зір центрального регіону галактики вони залишили після себе.
Саме так, крок за кроком, Чумацький Шлях переписує власну історію.
Залишити коментар