Українська діаспора у Венесуелі мала невеликий, але надзвичайно вагомий вплив на культуру та науку країни. Її історія розпочалася ще у XIX столітті й триває до сьогодні, залишаючи яскравий слід у мистецтві, медицині та політиці.
Перший волинянин у тропіках
Михайло Скибицький — перший задокументований українець у Венесуелі, який активно долучився до національно-визвольного руху місцевого населення. Після служби він став особистим помічником першого президента Венесуели Хосе-Антоніо Паеса та написав його біографію.
Скибицький вперше у світі здійснив інженерний розрахунок Панамського каналу — проєкт, який століттями залишався стратегічно важливим для США. Повернувшись до України у 1835 році, він зазнав переслідувань царською охранкою за наказом Миколи І. Його вілла “Україна” в Маракайбо збереглася до сьогодні.
Українка, що змінила медицину у Венесуелі
Ля Імбер, уродженка Одеси, стала першою жінкою-лікаркою, яка спеціалізувалася на педіатрії у Венесуелі. Емігрувавши ще дитиною, вона швидко проявила інтерес до медицини та догляду за дітьми. Імбер заклала фундамент сучасної венесуельської педіатрії, працювала в Медичній школі Федерального округу та співзаснувала Венесуельське товариство педіатрії.
“Я хотіла відкрити шлях для жінок і забезпечити найкращий догляд для дітей,” — говорила Ля Імбер.
Вона очолювала товариство у 1949–1951 роках і залишила глибокий слід у розвитку дитячої медицини країни.
“Золота еміграція” українців до “малої Венеції”
Після Другої світової війни до Венесуели прибуло 3500–4000 українців, що рятувалися від радянського переслідування. Серед них — дочка прем’єр-міністра уряду УНР Галина Мазепа з чоловіком та новонародженим сином Богданом. Родина втратила двох дітей і матір художниці під час бомбардування Праги, тому переїзд став вимушеним.
Галина швидко інтегрувалася у мистецьке життя Каракасу. Вже у 1948 році відбулася її перша персональна виставка. Протягом 25 років вона створювала ілюстрації для дитячого журналу Tricolor, формуючи візуальну мову для венесуельських школярів. Її роботи поєднували українські мотиви, модернізм та латиноамериканський фольклор.
За свою творчість Мазепа-Коваль отримала Національну премію Венесуели з прикладного мистецтва у 1956 році та Золоту медаль ЮНЕСКО у 1980 році як найкраща ілюстраторка дитячих книг. Її кераміка та мозаїки й досі прикрашають Каракас.
Династія Кричевських у контексті Венесуели
Василь Кричевський, автор малого герба України, провів останні роки життя у Каракасі. Він створював живопис, графіку та декоративні орнаменти, поєднуючи українську традицію з латиноамериканським середовищем. Його роботи стали посередником культурного діалогу та ознайомили місцевих жителів із українським модернізмом.
Його онука Галина Кричевська-Лінде продовжила мистецькі традиції родини, інтегруючи українське коріння у венесуельський контекст. Правнучка Оксана Лінде, народжена у Каракасі, обрала інший шлях — електронну музику. Довгі роки її експерименти на Polymoog та Casio залишалися невідомими широкій аудиторії. Лише у 2022 році альбом Aquatic and Other Worlds привернув увагу критиків і порівняння з Жаном-Мішелем Жарром та Делєю Дербішир.
Українці — в опозиції
Давид Смоланський, політик та журналіст українського походження, народився в Каракасі у 1985 році. Він став одним із лідерів місцевої опозиції до режиму Мадуро, відстоюючи демократичні реформи, прозорість і права людини. У 2017 році його відсторонили від посади мера, а загроза арешту змусила виїхати з країни.
Наразі Смоланський продовжує працювати за кордоном, документуючи порушення прав людини та підтримуючи біженців.
Доба незалежної України
Після 1991 року до Венесуели прибувають українські фахівці, підприємці та науковці. На відміну від попередніх хвиль, ці емігранти підтримували прямий контакт із батьківщиною, брали участь у міжнародних програмах і формували сучасні спільноти у Каракасі та інших містах.
Історія українців у Венесуелі — це мозаїка талантів, страждань і натхнення. Від інженерних проєктів і медицини до мистецтва та політики — їхній слід залишився помітним на всіх рівнях суспільного життя країни.
Залишити коментар