У штаті Андхра-Прадеш орнітологи зафіксували крик короткодзьобого бігунця — рідкісного птаха, який довгі роки вважався майже зниклим. Це перше підтверджене спостереження виду за понад десять років.
Запис було зроблено вночі 24 серпня командою орнітологів-аматорів. Аудіофайл із точним часом і координатами згодом архівували для перевірки іншими фахівцями.
Пошуки, що почалися з захоплення
Все почалося з особистої зацікавленості Харіша Тангараджа. Орнітолог-аматор дізнався про короткодзьобого бігунця від людини, яка бачила його серед останніх. Разом із колегами він вирушив шукати відповідні чагарникові ландшафти, подібні до заповідника Шрі-Ланкамаллешвара — традиційного осередку цього виду.
Дослідження в кабінеті в липні та серпні показали, що птах може існувати поза відомими охоронюваними територіями. Полевий виїзд наприкінці серпня підтвердив правильність цього припущення.
Що це за птах – короткодзьобий бігунець
Короткодзьобий бігунець — середній за розміром наземний птах із бурим оперенням, довгими ногами та великими очима. Він полює вночі на комах короткими ривками, після чого завмирає, майже зникаючи у темряві.
Птах обирає низькі колючі чагарники з відкритими ділянками, які люди часто вважають порожніми. Його прихований спосіб життя та оцінка чисельності всього 50–249 дорослих особин пояснюють, чому спостереження такого виду надзвичайно рідкісні.
Ареал існування
Протягом 125 років короткодзьобий бігунець то зникав, то з’являвся у наукових звітах. Описаний у XIX столітті, він на довгі роки зник із поля зору, поки наприкінці XX століття його знову не зафіксували у горах Східні Гати. Більшість сучасних спостережень походили лише з заповідника Шрі-Ланкамаллешвара.
Новий запис з Андхра-Прадеш зроблено поза цим традиційним осередком. Це свідчить, що уявлення про виживання виду лише в одному заповіднику потребує перегляду.
Сучасні методи дослідження
Раніше орнітологи користувалися слідовими смугами й фотопастками. Сьогодні дедалі частіше застосовують біоакустику — систематичне вивчення звуків тварин.
Чіткі протоколи визначають розташування рекордерів, тривалість запису та архівування файлів. Потім фахівці порівнюють висоту тону, ритм і інтервали крику зі старими записами. Спектрограми перетворюють звук на візуальний малюнок, допомагаючи відокремити крик бігунця від фонових шумів.
Така доказова база має ключове значення. Час, місце й структура крику роблять запис науковим підтвердженням, а повторні обстеження за подібних умов допоможуть переконатися, що це не випадковість.
Пошук “втрачених” птахів
Старший фахівець Червоного списку Алекс Беррімен назвав відкриття “надзвичайно захопливим”. Він наголосив:
“Пошук і документування втрачених птахів — очевидний перший крок до їх збереження.”
За його словами, понад 110 видів птахів у світі досі не мають недавніх підтверджених спостережень і перебувають на межі зникнення.
Місцеві науковці сприйняли новий запис як рідкісний промінь надії.
“Це означає, що для цього виду ще є шанс. Я сподіваюся, що подальші пошуки дадуть позитивні результати”, — сказала Парвін Шейх із Бомбейського товариства природознавчої історії.
Вона закликає розширити нічні обстеження далеко за межі традиційних заповідників, прозоро архівувати всі аудіозаписи та поєднувати звукові дані з фотопастками й фіксацією слідів, щоб доказова база залишалася надійною.
Залишити коментар