Людство звикло вимірювати наближення глобальної катастрофи за допомогою Годинника Судного дня, який зараз завмер у небезпечній близькості до півночі. Політичне напруження між світовими лідерами, загроза ШІ та кліматичні зміни створюють ілюзію, що кінець цивілізації залежить виключно від наших помилок. Проте вчені нагадують: навіть якщо ми подолаємо всі соціальні та техногенні кризи, природа має власний, незворотний сценарій завершення життя на планеті.
Бюлетень вчених-атомників ще у 1947 році запровадив символічний годинник як індикатор антропогенних загроз, але Daily Star звертає увагу на інший – природний фінал. Дослідники Кадзумі Озакі та Крістофер Т. Райнхард, спираючись на нові розрахунки, стверджують, що біосфера Землі вичерпає свій ресурс значно швидше, ніж вважалося раніше.
Історія нашого світу вже знала подібні радикальні зміни. Близько 2,5 мільярда років тому атмосфера майже не містила кисню, поки поява нових форм життя не спричинила так звану “Кисневу подію”. Цей процес знищив тогочасні мікроорганізми, але створив умови для розвитку сучасної біосфери, яку тепер можна зафіксувати навіть із далекого космосу.
Сьогоднішній достаток кисню – явище тимчасове. Використовуючи потужності суперкомп’ютерів та дані Інституту астробіології NASA, Озакі та Райнхард дійшли висновку, що “термін придатності” нашої атмосфери обмежений. Провідний автор дослідження Кадзумі Озакі зазначає, що раніше тривалість життя планети оцінювали переважно через поступове зростання яскравості Сонця.
Попередні наукові моделі давали нам близько двох мільярдів років запасу, перш ніж зміни материнської зірки зроблять Землю непридатною для життя. Однак свіжі дані вказують на те, що ці прогнози були надто оптимістичними.
Згідно з результатами, оприлюдненими в журналі Nature Geoscience, у людства (або тих, хто прийде після нас) є приблизно один мільярд років. Математичне моделювання NASA вказує на фатальну позначку – 1 000 002 021 рік. Це величезний термін, який дає привід для спокою сучасному поколінню, проте для планетарної історії це значне скорочення часу.
Теоретично, якщо люди майбутнього зможуть об’єднатися та вирішити поточні екологічні проблеми, вони матимуть шанс розробити технології для порятунку або евакуації. Проте боротися доведеться з фундаментальною геохімією.
Наразі фотосинтезуюча біосфера Землі підтримує великі валові потоки O2 у систему океан-атмосфера… внаслідок чого сучасна атмосфера становить приблизно 20% O2 за об’ємом.
Вчені підкреслюють, що наявність рослин і мікроорганізмів, які виробляють кисень, не гарантує стабільності атмосфери в довгостроковій перспективі.
Дослідники зауважують: високий рівень O2 є наслідком роботи наземних рослин, які прискорили цикли важливих елементів, зокрема фосфору. Протягом більшої частини історії Землі цей показник був суттєво нижчим, і планета неминуче повернеться до такого стану.
Головним чинником стане Сонце. Збільшуючись у розмірах, воно виділятиме все більше тепла, що призведе до інтенсивного випаровування води. Водяна пара підніматиметься у верхні шари атмосфери, провокуючи стрімке зникнення кисневого шару, необхідного для складних форм життя.
Паралельно з цим NASA готує проект Large Ultraviolet Optical Infrared Surveyor (LUVOIR). Ця ініціатива дозволить вченим спостерігати за аналогічними процесами на екзопланетах, фактично фіксуючи моменти зародження та смерті біосфер у далеких зоряних системах.
Залишити коментар