Петро, відомий побратимам як «Роща», не шукає гучних слів чи виняткового ставлення. Для нього війна — це не сцена для показу, а щоденна робота, яку потрібно виконувати до кінця. 43-річний боєць служить у 59 батальйоні 104-ї бригади та продовжує утримувати позиції на сході України, попри поранення, операції й офіційний статус «обмежено придатного».
Вибір без коливань
Перший досвід служби Петро отримав ще у 2000 році, відслуживши строкову службу протягом двадцяти місяців. Коли у 2022-му почалося повномасштабне вторгнення, довго не вагався: з повісткою, яку йому вручили на роботі, одразу вирушив у військкомат.
«Мав травмоване коліно, пластина в нозі, ледве ходив після операцій. Але пішов. Я звик відповідати за себе», — говорить він просто і твердо.
Пекло під Темирівкою
Найзапекліші бої для нього відбувалися в районі Темирівки, на Запоріжжі. 29 липня він отримав поранення в плече під ворожими атаками з дронів, які тривали всю ніч.
«Було гаряче. Лікарняний — лише місяць. Без реабілітації. Приїхав і знову став у стрій», — згадує боєць.
Робота, яку не рахують
Сьогодні Петро регулярно перебуває на позиціях — іноді десять днів у полі, іноді п’ять у тилу. Все залежить від ситуації та наявності особового складу. Але каже — не рахує днів.
«Я знаю, що роблю. І роблю це добре. Тут усі тримаються — по-іншому ніяк».
Без зайвих слів про побратимів і родину
До колективу влився швидко. Конфліктів не створює, підтримує кожного, хто поруч.
«Здружився з усіма. Інакше тут не буває», — говорить він. А вдома на нього чекає тільки мама — вона підтримує, часто спілкуються. Інші родичі — батько та брат — теж на зв’язку, але брат через інвалідність не служить.
Мирне життя до фронту
До війни Петро працював кочегаром, машиністом котлів. Освіта — середня спеціальна. Робота — проста і зрозуміла. Жив без надмірностей, не уникав повістки.
Про спокій, риболовлю і втому
«Хобі? Яма, яма і ще раз яма», — сміється Петро, маючи на увазі укріплення на передовій. Але зізнається, що іноді вдається вирватися на рибалку. Карасі, линьки — дрібні, але ловляться. Це й дає хоч якусь хвилину тиші.
Після війни — просто відпочити
Мрії має скромні. Найбільше — хоче дожити і просто відпочити.
«Від війни. Від усього. А далі — буде видно».
Своє — не нав’язує
Ставлення до тих, хто не воює, у Петра без осуду:
«У кожного своє життя. Я не суддя. Я тут — бо сам так вирішив. Я солдат. І цього досить».
Для консультації або вступу до підрозділу, звертайтесь за телефонами: +380 68-228-11-94, +380 99-018-85-59, +380 93-503-09-40.
Актуальні вакансії доступні за посиланням: https://terytoria.org.ua/liga-bpla-ta-reb/104-obr/
Залишити коментар