Несподіване відкриття астрономів засвідчило, що поблизу нашої планети вже багато років перебуває малий об’єкт, який обертається поруч із Землею, хоча його майже ніхто не фіксував. Йдеться про космічну скелю PN7, що рухається поблизу земної орбіти з 1960-х років, і ця особливість ставить під питання уявлення про потенційну кількість супутників, які може мати Земля.
За оцінками дослідників, PN7 увійшов до переліку об’єктів, які розглядають як квазісупутники – так званих небесних попутників, котрі поділяють зі Землею шлях навколо Сонця. У матеріалі, оприлюдненому в Research Notes of the American Astronomical Society, уточнюється, що траєкторія PN7 дозволяє йому то вириватися вперед, то відставати від нашої планети. Хоча Місяць утримується гравітацією Землі, подібні об’єкти перебувають у хиткій рівновазі, рухаючись поруч у межах Сонячної системи.
«Нова стаття, опублікована в Research Notes of the American Astronomical Society, підтверджує незвичайний рух PN7, який іноді випереджає Землю, а іноді відстає від неї. На відміну від нашого звичного Місяця, ці об’єкти не пов’язані гравітацією з нашою планетою; натомість вони рухаються в делікатному гравітаційному балансі, обертаючись разом з нами, як мовчазні супутники, по Сонячній системі», – пояснили у виданні.
Коли ж астроном з Університету Меріленда Бен Шаркі вперше дізнався про цей об’єкт, нині відомий як PN7, він відреагував короткою думкою про появу ще одного подібного небесного тіла. Дані, отримані за допомогою телескопів, зокрема Pan-STARRS на Гаваях, що вперше зафіксував PN7, демонструють: навколоземний простір надзвичайно рухливий і насичений малими об’єктами. Частина з них, як Kamoʻoalewa, зберігає стабільність сотнями років, тоді як інші під впливом сил Сонця та Землі можуть залишити орбіту вже за кілька десятиліть.
«Спостереження з телескопів, таких як Pan-STARRS на Гаваях, який першим виявив PN7, показують, наскільки динамічним і населеним є орбітальне оточення Землі. Деякі з цих квазісупутників, такі як Kamoʻoalewa, залишаються стабільними протягом століть, тоді як інші віддаляються вже через кілька десятиліть, під дією тонких сил Сонця і Землі», – додали у Daily Galaxy.
У цьому ж контексті дослідники зазначають: якщо квазісупутники перебувають поруч із Землею, не потрапляючи під її гравітаційний вплив, то мінісупутники здатні тимчасово увійти в орбіту планети, після чого знову повертаються у космічний простір. Такі об’єкти спостерігають вкрай рідко – вони невеликі та малопомітні, що ускладнює їхнє виявлення.
«Ці швидкоплинні відвідувачі є крихітними, крихкими і, як відомо, їх важко помітити. Григорій Федорець, астроном з Університету Турку у Фінляндії, пояснює, що більшість мінімісяців “досить малі, як валуни”, а це означає, що їх важко виявити. Наразі підтверджено лише кілька таких об’єктів, кожен з яких існує менше року, перш ніж гравітація звільняє його з-під свого впливу», – підкреслили у виданні.
На думку науковців, об’єкти, подібні до PN7, можуть мати різне походження: це можуть бути фрагменти астероїдів, що змінили траєкторію під дією Юпітера, частини місячної поверхні або давні уламки, які збереглися з раннього етапу формування Сонячної системи. Усі ці гіпотези поки залишаються відкритими для подальших спостережень.
Залишити коментар