Підсумки нинішнього футбольного сезону в Україні підбивати непросто. Вони відбувалися в абсолютно нестандартних умовах — у країні, де триває повномасштабна війна. Жодна інша футбольна ліга не грає за подібних обставин: під ризиком обстрілів, із сиренами, евакуаціями в бомбосховища та перервами посеред матчів. І попри все — український футбол не лише встояв, а й, часом, надзвичайно жваво зажив власним життям.
Найбільша інтрига сезону точилася між двома грандами — «Динамо» та «Шахтарем». Команди провели три очних поєдинки, всі — унічию. Кубок у серії пенальті дістався донеччанам, а от чемпіонський титул заслужено здобуло київське «Динамо», яке зуміло назбирати більше очок у матчах проти решти суперників.
Чимало поєдинків чемпіонату проходили в рівній боротьбі — навіть без натяків на так звані «договорняки». Це вказує на тенденцію: або колишні лідери значно здали позиції, або ж уся ліга вирівнялася завдяки прогресу середняків. У приклад часто ставлять «Олександрію», яка зуміла здивувати фаворитів.
Автор колонки, спортивний журналіст Микола Несенюк, схиляється до другого варіанту — що боротьба за кожне очко стала чеснішою і жорсткішою, а рівень загальної конкуренції в чемпіонаті зріс. Проте залишається головне питання: наскільки ця боротьба — якісна за міжнародними мірками?
Тут, на думку Несенюка, не варто покладатися виключно на аналітику, цифри й електроніку. Адже футбол — це гра живих людей, а не алгоритмів. Рівень українських команд у порівнянні з іншими країнами з’ясується вже в серпні — на європейській арені.
Із останніх днів липня наші клуби стартують у єврокубках. Саме там, у реальній боротьбі з представниками інших чемпіонатів, стане зрозуміло, наскільки вагомими є наші здобутки, і чи не заплутались ми у власній «внутрішній величі».
Автор закликає не надто зважати на рейтинги, статус «сіяних» чи «несіяних». Усе вирішиться на полі. І шанси українських клубів — не гірші, ніж у суперників. Потрібно вірити в перемогу — і в спорті, і в усьому, за що бореться сьогодні наша країна.
Залишити коментар