Білі ведмеді на південному сході Гренландії почали змінюватися швидше, ніж очікували науковці. Потепління залишає слід не лише на крижаних ландшафтах, а й у ДНК тварин, змушуючи їх адаптуватися до нового кліматичного порядку.
Дослідники зафіксували прямий зв’язок між підвищенням температури в регіоні та генетичними змінами у місцевої популяції білих ведмедів. Йдеться не про поодинокі відхилення, а про системний процес, який розгортається на рівні генів.
У межах дослідження вчені проаналізували зразки крові ведмедів із двох різних районів Гренландії. Основну увагу приділили так званим “стрибаючим генам” – ділянкам ДНК, активність яких різко зростає в умовах стресу.
Саме ці гени, за поясненням науковців, реагують на екстремальні обставини. Голод. Нестабільну погоду. Дефіцит звичних умов існування. Їхня робота може запускати як корисні, так і шкідливі мутації, однак із часом закріплюються лише ті, що підвищують шанси на виживання.
Порівняння двох популяцій показало показову різницю. Активніші мутаційні процеси відбуваються у ведмедів, які мешкають на півдні Гренландії, де кліматичні зміни відчутніші. Менше криги. Менше снігу. І більше тепла.
Ці зміни вже мають практичні наслідки. Вони впливають на метаболізм тварин, їхню здатність переносити підвищені температури, а також на можливість харчуватися грубішою, рослинною їжею, яка раніше не була типовою для хижаків Арктики.
Авторка дослідження, докторка екології Еліс Годден з Університету Східної Англії, вважає, що результати дають обережний привід для оптимізму.
“Це відкриття дає певну надію на те, що білі ведмеді зможуть адаптуватися до нових умов і не вимруть”, – зазначила вона.
Водночас вчені наголошують: йдеться про природну адаптацію, а не про гарантію порятунку виду. Генетичні зміни лише відображають спробу вижити в умовах, які змінюються швидше, ніж будь-коли раніше.
Клімат тисне. Природа відповідає. І ця відповідь уже записана в генах.
Залишити коментар