Гігант серед зірок: телескоп Хаббл зазирнув у найбільший планетарний диск у Всесвіті

Астрономи вперше побачили у видимому світлі космічну структуру, яка за розмірами і поведінкою ламає всі звичні уявлення про народження планет.

Йдеться про гігантський протопланетний диск навколо молодої зірки приблизно за тисячу світлових років від Землі. Він настільки великий, що вмістив би сорок Сонячних систем. І настільки дивний, що досі не має переконливого пояснення.

Диск складається з газу й пилу та простягається майже на 640 мільярдів кілометрів. Астрономи виявили його ще у 2016 році, але лише тепер телескоп NASA “Хаббл” дозволив отримати детальне зображення у видимому діапазоні.

Нові знімки здивували навіть досвідчених дослідників. Середовище виявилося хаотичним.

З диска вириваються довгі смуги речовини, які піднімаються значно вище й опускаються значно нижче, ніж очікували науковці. При цьому всі ці нитки зосереджені лише з одного боку. Симетрії, на яку сподівалися, немає.

Саме через незвичний вигляд і походження команда дала об’єкту неофіційну назву – “сендвіч Дракули”, або диск Чівіто-Дракули. Вона поєднує батьківщини двох дослідників – Трансільванію та Уругвай.

Якщо дивитися на диск збоку, асоціація стає очевидною. Темна центральна смуга затиснута між світлими верхнім і нижнім шарами газу й пилу. Космічний сендвіч.

Результати дослідження були опубліковані 23 грудня в журналі The Astrophysical Journal.

Відкриття вкотре підважує класичне уявлення про протопланетні диски як про спокійні та впорядковані структури. Все більше спостережень свідчить – формування планет відбувається у складних, динамічних і часто нестабільних умовах.

Збільшене дзеркало ранньої Сонячної системи

Усередині диска прихована молода зоря або навіть подвійна зоряна система. Через щільний пил її неможливо побачити безпосередньо, але маса диска підказує масштаб процесів.

За оцінками, він містить у 10–30 разів більше речовини, ніж Юпітер. Цього достатньо, щоб сформувати кілька газових гігантів.

Фактично астрономи спостерігають збільшену версію того, якою могла бути Сонячна система 4,6 мільярда років тому. Тільки значно масивнішу і менш передбачувану.

Провідна авторка дослідження Крістіна Монш наголошує на унікальності об’єкта:

“Теоретично диск Чівіто-Дракули міг би містити велику планетну систему”, – зазначає вона, підкреслюючи, що цей диск є природною лабораторією для вивчення формування планет.

Саме ця лабораторія тепер ставить перед астрономами більше запитань, ніж відповідей.

І, ймовірно, змусить переписати ще не одну модель народження планет.