Економіст за освітою, різьбяр за покликом серця. Ігор Петрук із Сарн вже понад 13 років професійно працює з деревом, поєднуючи родинні традиції та сучасне мистецтво. Його шлях до ремесла розпочався у дитинстві і став особистим порятунком під час сімейної трагедії.
З чого все почалося
“Мене звати Ігор Петрук, я різьбяр, полюбляю працювати з деревом”, — розповідає майстер. Його перші кроки у мистецтві пов’язані з гуртками творчості при Мізоцькому будинку школярів та молоді, який очолював його батько. Родинна історія майстра багата на майстрів дерева: прадід виготовляв мандоліни, дід творив речі вжитку, а любов до деревини прищепив батько.
Пам’ять роду і війна
Ігор зберігає інструменти діда та прадіда у своїй майстерні. Вони для нього не просто інструменти — це зв’язок з минулим і нагадування про родинний патріотизм. Прадід загинув на війні, дід пережив Гурбенський бій. Ці історії формували світогляд майстра, разом із любов’ю до України та дерева.
Родинний символ
Символом родини Ігор обрав пташку ремез, що в’є гніздо над водою. Вона стала частиною родинного клейма:
- пеньок — прадід, дід і батько
- паросток — сам майстер
- пташечка — спадкоємець традиції
Цей знак відображає продовження родинної справи та відродження ремесла у новому поколінні.
Від економіста до майстра
Попри 16 років роботи в кадрах, Ігор відчув, що дерево перемогло цифри. У 38 років він змінив професію, здобув початкову освіту для роботи з дітьми і почав навчати їх різьбі та художній обробці деревини. Сьогодні він не лише створює автентичні вироби, а й ділиться досвідом з молоддю.
Виготовлення підсвічника
Під час демонстрації майстер показує виготовлення святкового підсвічника з берези. Він працює на око, без схем, дотримуючись техніки безпеки. Заключний етап — покриття воском із ялівцем, що зберігає виріб довше та підкреслює природні шари деревини.
Інструменти і небезпека
Різці гострі, заготовку треба тримати міцно. Майстер полірує інструмент до дзеркального блиску, витрачаючи на одну заготовку 20–30 заточок. Під час роботи Ігор неодноразово травмувався, найбільший поріз отримав на дідовому станку напередодні святкового ярмарку.
Родина, трагедія і “дотики”
Трагедія в родині привела до ремесла: син Назарій народився з мікроцефалією та ДЦП. “Я віднайшов себе в дереві, дружина — у вишивці. Наш син називав мої вироби «дотиками»”, — ділиться майстер. Разом вони створюють святкові роботи, поєднуючи творчість та сімейні традиції.
Оксана про свою вишивку, підтримку ЗСУ і звання
Дружина Ігоря, Оксана, займається вишивкою понад 18 років. Вона представляла “Сарненський жіночий стрій” на етнопарку “Ладомирія” та здобула друге місце. Подружжя активно бере участь у ярмарках для збору донатів на підтримку ЗСУ. Минулого року обоє отримали звання народних майстрів — Ігор з різьби по дереву, Оксана — з вишивки.
“Ми будемо й надалі підтримувати, відроджувати та прославляти Україну. Особливо важливо передати нашу культуру молодому поколінню”, — зазначає Оксана.
Сьогодні майстерня Петруків — це місце, де дерево і нитки стають інструментами любові, пам’яті та відродження родинних традицій.
Залишити коментар