Археологічна знахідка неподалік Гренобля змусила по-новому подивитися на практики правосуддя ранньомодерної Франції. Під землею виявилося місце, де смертні вироки не лише виконували, а й демонстрували.
Під час розкопок у 2024 році фахівці Французького національного інституту превентивних археологічних досліджень натрапили на квадратну цегляну споруду та десять похоронних ям. Датування вказало на XVI століття.
Спершу знахідка збивала з пантелику. Археологи припускали, що перед ними залишки колонії прокажених, кладовище при католицькій каплиці або навіть військовий цвинтар.
Вирішальними стали архіви.
Історичні будівельні записи засвідчили: на цьому місці колись стояла дерев’яна шибениця. Саме вони дозволили поєднати споруду та масові поховання в єдиний комплекс публічних страт Гренобля.
Згідно з документами 1544 – 1547 років, конструкція мала майже вісім метрів з кожного боку. Вісім кам’яних стовпів, заввишки близько п’яти метрів, підтримували поперечні балки. Вони формували так звану «шибеницю ката» – місце одночасної страти та показового виставлення тіл.
Такий формат дозволяв судовій владі вішати і залишати на огляд до восьми людей одночасно.
Поруч археологи виявили братські могили. У них ідентифікували рештки 32 осіб. Переважно чоловіків, але серед похованих були й кілька жінок.
Імена двох страчених вдалося відновити за архівами. Йдеться про протестанта Бенуа Кройє, звинуваченого в участі в нападі на Гренобль 1573 року, та Шарля Дю Пюї Монбрюна – лідера гугенотів Дофіне, страченого у 1575-му.
Обидва були засуджені за повстання проти королівської влади.
У заяві INRAP наголошується:
“Поховання засудженого в такий спосіб було способом продовження винесеного за життя вироку до смерті; тому особам, знайденим під час розкопок, було навмисно відмовлено в похованні. Деякі з людей у ямах також зазнали ганебного поводження після смерті, включно з розчленуванням і обезголовленням”.
Ці сліди насильства підтверджують: покарання не завершувалося стратою. Воно тривало навіть після смерті.
Археологи підкреслюють, що відкриття дає рідкісну можливість дослідити простір, де правосуддя було не лише юридичним актом, а й публічним видовищем.
Імовірно, використання шибениці в Греноблі припинили на початку XVII століття. Політичні та релігійні зміни поступово витіснили цю форму смертної кари з міського простору.
Під землею залишилися лише камінь і кістки. Але вони говорять надто голосно.
Залишити коментар