Як правильно колоти уколи

Правильне введення уколів — це питання безпеки, ефективності та мінімізації ризиків у домашніх та клінічних умовах. У цій статті зібрані найважливіші поради, практичні кроки та нюанси, які допоможуть уникнути поширених помилок та ускладнень під час введення ін’єкцій будь-якого типу.

Види ін’єкцій і коли їх застосовують

Від способу введення препарату залежить техніка уколу, вибір обладнання та місце ін’єкції. Найчастіше використовують такі типи:

• Внутрішньом’язові — ліки вводяться глибоко в м’язову тканину, що забезпечує швидке всмоктування.
• Підшкірні — препарат потрапляє у підшкірну жирову клітковину, дія настає повільніше, але ризик ускладнень менший.
• Внутрішньовенні — ліки вводяться безпосередньо у вену, діють майже миттєво, але потребують особливої підготовки та досвіду.

Домашні ін’єкції найчастіше обмежуються внутрішньом’язовими та підшкірними, оскільки внутрішньовенне введення вимагає професійних навичок.

Що потрібно підготувати для уколу

Правильна підготовка обладнання — важлива частина безпеки та якості ін’єкції. Для кожного уколу знадобиться:

• Стерильний шприц відповідного об’єму.
• Голка відповідного розміру (довжина та товщина залежать від типу ін’єкції та місця введення; для внутрішньом’язових — довше, для підшкірних — коротше).
• Препарат у флаконі чи ампулі (перевірити термін придатності і прозорість розчину).
• Алкогольні серветки або ватяні тампони зі спиртом для обробки рук, ампули і місця ін’єкції.
• Пластир або стерильна серветка для закриття місця уколу після процедури.
• Ємність для утилізації використаних голок і шприців (жорсткий контейнер).

Перед початком уважно перевірте цілісність упаковки шприца та голки, стерильність усіх матеріалів, відсутність осаду чи сторонніх включень у препараті.

Як підготувати руки та місце для ін’єкції

Недостатня підготовка рук або місця ін’єкції — головна причина інфекційних ускладнень. Щоб уникнути цього:

• Вимийте руки з милом не менше 30 секунд. Особливо ретельно промийте нігті та ділянки між пальцями.
• Витріть руки одноразовим рушником або серветкою.
• Обробіть руки спиртовим антисептиком або додатково протріть спиртовою серветкою.
• Підготуйте рівну чисту поверхню для розкладання інструментів.
• Виберіть ділянку для ін’єкції, звільніть її від одягу, огляньте на наявність ушкоджень, подразнень чи висипу.
• Обробіть місце ін’єкції спиртовою серветкою — рухайтеся по спіралі від центру до краю.

Як правильно набрати препарат у шприц

Точність і стерильність цього етапу впливають на ефективність лікування і безпеку.

1. Відкрийте упаковку шприца та голки, не торкаючись голки руками чи нестерильними предметами.
2. Відкрийте ампулу або флакон з ліками. Якщо потрібно, надпиляйте горлечко ампули пилкою, закрийте ватним тампоном і обережно зламайте.
3. Якщо препарат у флаконі — зніміть захисний ковпачок і протріть гумову пробку спиртом.
4. Потягніть на себе поршень шприца, набравши в нього повітря, об’єм якого відповідає дозі препарату.
5. Введіть голку у флакон або ампулу, впорсніть повітря — це полегшує набір рідини й запобігає утворенню вакууму.
6. Переверніть флакон догори дном і повільно наберіть потрібну дозу препарату у шприц.
7. Вийміть шприц, перевірте наявність бульбашок повітря — якщо є, постукайте по стінці шприца і обережно витисніть повітря через голку, тримаючи шприц голкою вгору, доки на кінчику не з’явиться крапля рідини.
8. Змініть голку на нову, якщо препарат був набраний через гумову пробку або ампулу (це зменшує біль і ризик інфекції).

Внутрішньом’язові уколи — як виконати ін’єкцію

Внутрішньом’язові ін’єкції найчастіше роблять у сідницю, стегно або дельтоподібний м’яз плеча. Вибір ділянки залежить від віку, об’єму препарату та фізіології пацієнта.

Як визначити місце для уколу у сідницю

Щоб уникнути пошкодження сідничного нерва або великих судин, ділянку для ін’єкції обирають так:

• Уявно розділіть сідницю вертикально і горизонтально на чотири частини.
• Для уколу підходить верхньо-зовнішній квадрант (найбільш безпечний, найменше важливих судин та нервів).
• Місце уколу — центр цього квадранта, приблизно на 7–10 см нижче кістки тазу та відстані від середини сідниці.

Техніка виконання внутрішньом’язового уколу

Дотримуйтесь послідовних кроків для безпечного введення препарату у м’яз:

1. Пацієнт повинен лежати на животі або боці — так м’язи максимально розслаблені.
2. Обробіть місце ін’єкції спиртовою серветкою.
3. Візьміть шприц у праву руку, зніміть захисний ковпачок із голки.
4. Лівою рукою розтягніть шкіру в місці уколу.
5. Швидким рухом введіть голку під кутом 90 градусів до шкіри на глибину 3/4 довжини голки (для дорослої людини — зазвичай 4–6 см).
6. Переконайтеся, що голка не потрапила у судину: підтягніть поршень трохи на себе, якщо у шприці з’явилася кров — витягніть голку та повторіть процедуру з новим шприцем і препаратом.
7. Якщо крові немає, повільно натискайте на поршень, вводячи ліки.
8. Після введення препарату швидко витягніть голку і одразу притисніть місце уколу спиртовою серветкою.
9. М’яко помасажуйте ділянку уколу для покращення розсмоктування препарату, якщо це дозволяє інструкція.

Не використовуйте одну і ту ж голку для набору препарату і введення — це зменшує ризик інфекції та болю.

Підшкірні уколи — основні правила введення

Підшкірні ін’єкції роблять у жирову клітковину, де ліки повільніше всмоктуються, що підходить для препаратів пролонгованої дії (наприклад, інсулін, гепарин).

Де робити підшкірні уколи

Найпоширеніші місця для підшкірних уколів:

• Зовнішня поверхня плеча.
• Передньо-бокова поверхня живота (відступивши 2–3 см від пупка вбік).
• Передньо-бокова поверхня стегна.
• Підлопаткові ділянки.

Як виконати підшкірний укол

Технологія підшкірної ін’єкції включає такі кроки:

1. Обробіть руки і місце ін’єкції спиртом.
2. Візьміть шприц з препаратом, зніміть захисний ковпачок.
3. Великою і вказівною пальцями лівої руки зберіть шкіру у складку.
4. Введіть голку під кутом 45 градусів у підшкірну жирову клітковину (для інсулінових шприців — під кутом 90 градусів).
5. Повільно введіть препарат, стежачи за відсутністю опору чи болю.
6. Затисніть місце уколу спиртовою серветкою після видалення голки.

Не вводьте великі об’єми підшкірно — оптимально не більше 2 мл за один раз.

Що потрібно знати про внутрішньовенні уколи

Внутрішньовенні ін’єкції виконують лише досвідчені медики. Спроби робити такі уколи самостійно без належної підготовки можуть призвести до серйозних ускладнень.

Основні особливості:

• Голку вводять під кутом 30–40 градусів у вену, переважно в ліктьову ямку.
• Перед уколом накладають джгут вище місця пункції, потім послаблюють після появи крові у шприці.
• Введення препарату відбувається повільно, під постійним контролем стану пацієнта.

Самостійні внутрішньовенні ін’єкції без професійної підготовки заборонені через високий ризик тромбозу, емболії, інфекції, травмування судин та нервів.

Як уникнути болю та ускладнень під час уколів

Біль, набряклість, гематоми чи інфекції — найрозповсюдженіші проблеми при ін’єкціях. Використовуйте такі поради для їх запобігання:

• Завжди використовуйте нові стерильні шприци й голки для кожної ін’єкції.
• Не вводьте препарат, якщо в ампулі є осад, змінився колір чи запах, закінчився термін придатності.
• Обирайте найменш напружені ділянки м’язів і чергуйте місця уколів, щоб уникнути інфільтратів.
• Використовуйте голки відповідної товщини та довжини — для внутрішньом’язових ін’єкцій зазвичай 0,6–0,8 мм діаметром і 40 мм довжиною, для підшкірних — 0,4–0,5 мм і 16 мм.
• Вводьте препарат повільно, не допускайте різких рухів — це зменшує біль і ризик розриву тканин.
• Після уколу прикладайте до місця ін’єкції прохолодний компрес або м’яко масажуйте (якщо це не заборонено інструкцією до препарату).

Ніколи не вводьте препарат у ділянку з ознаками інфекції, гематоми, набряку чи шкірного висипу.

Які помилки під час уколів трапляються найчастіше

Помилки при виконанні ін’єкцій можуть призвести до зниження ефективності лікування, розвитку ускладнень або навіть небезпечних для життя станів. Особливо важливо знати про типові прорахунки, щоб уникнути їх у майбутньому:

• Використання нестерильних шприців, голок чи серветок.
• Недостатня дезінфекція рук чи місця ін’єкції.
• Порушення техніки введення — неправильний кут, глибина чи напрямок голки.
• Введення препарату без перевірки наявності крові у шприці при внутрішньом’язових уколах (ризик потрапляння у судину).
• Залишення бульбашок повітря у шприці — ризик аерозольної емболії при внутрішньовенних ін’єкціях.
• Використання одного місця для ін’єкцій багаторазово поспіль — частіше утворюються інфільтрати, гематоми, місцеві реакції.
• Неправильний вибір голки за довжиною чи діаметром.
• Використання зіпсованих, прострочених чи неправильно зберіганих препаратів.
• Занадто швидке введення ліків — може викликати біль і розрив тканин.

Як правильно утилізувати використані шприци та голки

Утилізація використаних ін’єкційних матеріалів — важливий аспект, що запобігає поширенню інфекцій у побуті. Для цього дотримуйтесь таких правил:

• Відразу після використання помістіть шприц і голку у жорсткий непрозорий контейнер із щільною кришкою (наприклад, пластикову пляшку чи спеціальний контейнер).
• Не закривайте голки руками, не намагайтеся ламати, обрізати чи повторно використовувати їх.
• Зберігайте контейнер поза досяжністю дітей і тварин.
• При накопиченні достатньої кількості використаних матеріалів передайте їх до пункту утилізації медичних відходів (у багатьох аптеках або поліклініках приймають такі матеріали).

Не викидайте шприци та голки у загальне сміття — це створює небезпеку для інших людей та навколишнього середовища.

Як діяти при появі ускладнень після уколу

Навіть за дотримання всіх правил можуть трапитися незначні місцеві або загальні реакції. Важливо вчасно розпізнати симптоми й правильно реагувати:

Типові місцеві реакції і що робити

• Невелике ущільнення, почервоніння або легкий біль — можуть зникнути самостійно протягом кількох днів.
• Для пришвидшення розсмоктування інфільтрату — використовуйте сухе тепло, легкий масаж (якщо це дозволяє інструкція до препарату).
• Якщо з’явилася гематома — можна прикласти холод на 10–15 хвилин відразу після уколу.
• Поява невеликого свербежу або подразнення — обробіть місце уколу антисептиком, уникайте розчісування.

Небезпечні симптоми, які потребують медичної допомоги

• Сильний біль, набряк, почервоніння, підвищення температури у місці уколу — можливий розвиток абсцесу чи запалення.
• Виділення гною, поява лихоманки, ознобу.
• Ознаки алергічної реакції — висип, набряк обличчя чи шиї, утруднене дихання.
• Оніміння, параліч чи різкий біль у кінцівці після уколу — можливе ураження нерва.
• Поява крові у шприці при підтягуванні поршня (при внутрішньом’язовій ін’єкції) — негайно припинити введення, змінити місце.

При будь-яких підозрілих симптомах звертайтеся до лікаря, не намагайтеся лікувати ускладнення самостійно.

Важливі нюанси, які часто залишають поза увагою

• Перед кожною ін’єкцією переконайтеся у правильному розведенні препарату (якщо це потрібно згідно інструкції).
• При регулярному введенні препаратів чергуйте місця уколів згідно з інструкцією (наприклад, кожен раз змінюйте бік сідниці, ділянку на животі тощо).
• Якщо виникає страх або напруга — спробуйте максимально розслабити м’яз перед уколом, відволіктися (наприклад, глибоко вдихнути), не дивитися на голку під час введення.
• Для зменшення болю використовуйте препарати кімнатної температури, не охолоджені з холодильника.
• Ампули з масляними або в’язкими розчинами можна злегка підігріти у руках для легшого набору та введення.
• Ніколи не змішуйте у шприці кілька несумісних препаратів — це може бути небезпечно.
• Не зберігайте готові (наповнені) шприци — препарат набирають безпосередньо перед ін’єкцією.

Як зробити укол собі самостійно

Самостійне виконання уколів вимагає особливої уважності та чіткого дотримання інструкцій, адже рухи можуть бути менш точними, а страх — сильнішим. Основні поради:

• Вибирайте доступні ділянки для уколу — наприклад, зовнішню поверхню стегна для внутрішньом’язових або живіт для підшкірних ін’єкцій.
• Підготуйте усе необхідне заздалегідь, розкладіть матеріали на чистій поверхні.
• Використовуйте дзеркало для контролю положення руки і місця уколу.
• Слідкуйте за чистотою рук і дотриманням стерильності так само, як при виконанні уколу іншій людині.
• Не поспішайте — виконуйте усі етапи повільно і впевнено.
• Після уколу не забувайте про утилізацію шприца і голки.

Якщо відчуваєте сильний страх або невпевненість — краще звернутися до медичного працівника.

Поради для зручності і точності під час уколів

• Записуйте дати, час і місця ін’єкцій, особливо при курсах тривалого лікування.
• Завжди перевіряйте призначення і дозу препарату перед введенням.
• Зберігайте інструкції до кожного лікарського засобу і перечитуйте їх перед використанням.
• Не відволікайтеся під час підготовки і введення ін’єкції, вимикайте телефон або інші джерела шуму.
• Використовуйте таймер або нагадування, якщо ін’єкції потрібно робити у певний час.

Ретельність і уважність — головні запоруки безпеки при будь-яких ін’єкціях.